Назад в раздел ''Полиграф''

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ І НАПРЯМКИ ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛІГРАФУ

Сучасний поліграф ("lie detector" (англ.) або "детектор лжи" (рос.) )являє собою комплексну комп'ютерну апаратну методику виміру рівня психологічного стресу в людини, що дозволяє виявити інформацію яка приховується.

У основі використання поліграфу лежить той факт, що чим вагоміша для людини певна інформація, яку вона намагається приховати, тим більший рівень стресу, що виявляється в зміні ряду фізіологічних показників. Поліграф дозволяє об'єктивувати зміни в психологічному стані опитуваного на підставі реєстрації не менше п'яти фізіологічних показниками.

Історія поліграфу сягає своїми коренями в глибоку старовину. І, хоча засоби диференціації правди від брехні були різноманітні (змочування слиною рисового борошна на Сході, випробування спартанських юнаків і охоронців у Древньому Римі над обривом скелі і т.п.), сутність методу була одна - виявити фізіологічні зміни в стані людини, в залежності від рівня його емоційної напруги.

Поштовхом для розвитку інструментальної діагностики детекції брехні послужила праця італійського фізіолога А. Моссо (1875 р.), у якій він показав, що тиск крові в судинах людини та частота пульсу змінюються в залежності від зміни емоційного стану випробуваного.

У 1895 р. італійський лікар-психіатр Л. Ломброзо використовував перший прилад для детекції брехні - гидросфігмометр, що реєстрував у людини зміну тиску крові. Сім років потому, у 1902 р., за допомогою інструментальних методик вдалося вперше в суді довести непричетність обвинувачуваного у вчиненні злочину. У 1914 р. італієць Бенуссі використовував прилад для реєстрації показників дихання при проведенні допитів підозрюваних. У якості інформативних показників було використовано частота та глибина подиху, що реєструвалися за допомогою приладу "пневмограф".

Перший поліграф, придатний для розслідування злочинів, був створений Джоном Ларенсом у 1921 році. Даний прилад реєстрував на паперовій стрічці, що рухається, пульс, тиск крові та показники дихання. Використання показників, що реєструють шкірно-гальваничний опір (запропоновано в 1926 році Л. Кілером), значно підвищило точність прогнозу при проведенні поліграфних обстежень.

Якщо Ломброзо вважається засновником першого поліграфу, то Кілер - засновник сучасного поліграфу, подальший розвиток якого здійснювався шляхом підвищення точності показників, що реєструються та розробки нових методів поліграфного обстеження.

На цій час найбільш активно поліграф використовується в США, де кількість кадрових перевірок перевищила 4 млн. на рік і більш як 30 тисяч поліграфних перевірок проводиться щорічно з ініціативи кримінальної поліції. Широко використовується поліграф у Канаді, Японії, Ізраїлі, Південній Кореї, Польщі, Чехословаччині, Туреччині. Взагалі ж, поліграфні перевірки проводяться більш ніж у 56 країнах світу.

На сучасному міжнародному ринку поліграфних пристроїв домінують три американських фірми: "Stoelting"', "Lafayette" і "Axciton". Найстаріша з них - "Столтінг", заснована в 1886 році, має 100-річний досвід виробництва поліграфів. За час свого існування вона випустила більш 30-ти модифікацій поліграфів, включаючи і сучасні моделі - комп'ютерні поліграфи. Фірма "Лафайєт" заявила про себе на ринку поліграфних пристроїв пізніше. Обидві ці фірми, поряд із поліграфами, випускають і медичне устаткування. "Аксітон" - єдина з закордонних фірм, продукцією якої є тільки поліграфи. Комп'ютерні поліграфи цієї фірми оригінальні за своєю конструкцією, характеризуються малим споживанням електроструму психофізіологічним блоком.

Незважаючи на деякі особливості поліграфів різноманітних марок і фірм, їх об'єднують однакові вимоги до мінімального набору каналів реєстрації фізиологічних показників. До них належать: два канали дихання - верхнього та нижнього, канал реєстрації шкірно-гальваничного опору, артеріального тиску, фотоплетизмограми, канал реєстрації частоти пульсу. У останніх модифікаціях застосовується канал реєстрації тремору, як один із засобів визначення протидії поліграфу.

Історія використання в Россії технічних засобів для вимірювання рівня нервово-емоційної напруги людини бере початок у 20-х рокав 20-го сторіччя. Студент Казанського університету А. Лурія провів ряд досліджень часу реакції та сили натиску на кнопку при пред'явленні питань, що несуть різноманітне емоційне забарвлення. Прилад, ща був ним використаний, дозволяв реєструвати на паперовій стрічці час запізнення натискання кнопки та силу натиску.

Надалі, за політичними мотивами, поліграф у Росії був заборонений, і поліграфні обстеження застосовувались тільки при проведенні психіатричних експертиз. Так, у 1959 році в Краснодарській крайовій психіатричній лікарні, у лабораторії функціональної діагностики А. Сичьовим і В. Варламовим були створені трьох- та шестиканальні поліграфи, головним призначенням яких було визначення неправди при проведенні психіатричних експертиз. Це практично був перший вітчизняний поліграф, розроблений для детекції брехні, який за технологічним вирішенням відповідав сучасним міжнародним стандартам.

У 1993-1995 роках почалась інтенсивна розробка і впровадження поліграфів, як у правоохоронні органи, так і в приватні детективні структури Росії. Перші дві фірми, що пред'явили свої розробки на російському ринку, були "Авікс" і "Інекс". Ними були представлені три типи поліграфу: чотирьох-, п"яти- та шестиканальні.

Поліграфами фірми "Авікс", "Геоліт" типу "КПС-07" і "КПС-06", у 1996 році було оснащено більш 80% усіх користувачів Росії. Чотирьохканальний поліграф фірми "Інекс", у зв'язку з невідповідністю міжнародним стандартам, не знайшов широкого застосування.

У останні два роки з'явилося нове покоління поліграфів. Так, фірмою "Епос" був створений поліграф із широким математичним забезпеченням, але він не цілком відповідає прийнятим міжнародним стандартам. Так, у ньому відсутній канал фіксації артеріального тиску - одного з головних показників гемодинаміки людини.

Поліграфи типу "Бар'єр" (розробки В.Варламова) за низкою показників перевершують закордонні аналоги, а його "ноу-хау" захищені трьома авторськими свідоцтвами й одним патентом. Рисою , що відрізняє російські поліграфи цього типу, - є можливість реєстрації загального психо-эмоційного стану людини, що обстежується, в цілому. У поліграфах серії "Бар'єр" оцінка функціонального стану проводиться за показниками, в основі яких лежить інтенсивність обмінних процесів людини, що виключає хиби, які мають місце в поліграфах фірми "Епос". Більш того, оцінка стану проводиться автоматично і результати її з'являються на екрані перед початком кожного тесту.

Поліграф 21-го сторіччя типу "РИФ" у Росії був випущений серійно на початку 1998 р. Поліграф має 8-каналів зйому інформації, його живлення цілком здійснюється від комп'ютера.

Перший безконтактний поліграф на основі аналізу голосових ознак був запатентований у США в 1974 р. У Росії безконтактний поліграф, заснований на іншому засобі зйому інформації, демонструвався в Москві на 5 років раніше - у червні 1969 р. і використовувався в спецслужбах. На сьогодні він широко застосовується в приватній детективній і охоронній діяльності в Росії.

У системі МВС України останнім часом проводиться певна робота зі створення вітчизняного поліграфу, заснованого на використанні реєстрації мовних ознак психологічного стресу в людини (Ю.Жаріков, НАВС України).

Наука не стоїть на місці. Багато світових наукових центрів ведуть інтенсивні дослідження, що спрямовані на удосконалення поліграфів. Не виключено, що найближчим часом з'являться нові прилади, нові технології детекції брехні.

На сьогоднішній день існує понад десяток різноманітних теорій, у річищі яких розглядаються методичні проблеми поліграфних перевірок. Найбільш відомі з них:

- Теорія погрози покарання. Сутність теорії полягає в тому, що погроза покарання за вчинений злочин є головним (але не єдиним) чинником, що активізує відповідні реакції організму підозрюваного при проведенні поліграфних перевірок.

- Теорія активації. В основу цієї теорії покладено твердження, що кожне з поставлених запитань має свій рівень активації нервових процесів в організмі і, відповідно, буде мати свій рівень реакцій, тобто значиме, пов'язане зі злочином питання, значно сильніше активує нервову систему, у порівнянні з питанням нейтральним.

- Умовно-рефлекторна теорія. У основі цієї теорії лежить життєвий досвід людини, його знання, його переконаність, що його провина тягне за собою кримінальне покарання, і у випадку його викриття, уява жахає можливою карою.

Загальним же, практично для всіх існуючих теорій є те, що всі реакції людини під час проведення поліграфного обстеження, розглядаються як єдиний, неподільний комплексний процес, а основним чинником, що визначає емоційну напругу, є рівень мотивації і його психофізіологічне забезпечення.

Процес опитуванння з застосуванням поліграфу може бути умовно поділений на декілька етапів:

  • на першому етапі спеціаліст здійснює збір і аналіз інформації про опитуваного та злочин, який йому інкременується, з'ясовує його психологічний та фізичний стан;
  • на другому етапі проводиться попередня бесіда, метою якої є з'ясування ступеня інформованості опитуваного про злочин, що розслідується. На цьому етапі опитуваний дає письмову згоду на перевірку;
  • на третьому етапі спеціаліст формулює питання тестів;
  • на четвертому етапі проводиться опитуванння з застосуванням поліграфу;
  • на п'ятому етапі спеціаліст проводить аналіз отриманих поліграмм і дає висновок за суттю поставлених перед ним завдань.

Результати опитування носять вірогідний характер і не можуть бути використані в якості доказів.

Застосування поліграфу в органах внутрішніх справ України може здійснюватися на підставі Закону України "Про оперативно-пошукову діяльність". Так, ст. 9 Закону не забороняє використовування технічних засобів, що не пригнічують волю та не завдають шкоди здоров'ю людей і навколишньому середовищу.

В даний час відсутня відомча (МВС, Мінюст) нормативна база, що регламентує застосування поліграфу органами внутрішніх справ, науково обгрунтованих методик проведення опитуванння громадян із використанням поліграфу і вимог по технічному забезпеченню стаціонарної бази з проведення опитувань.

З огляду на наявний досвід застосування поліграфу за кордоном (США, Японія, Польща, Угорщина, Росія, Ізраїль), основними напрямками впровадження поліграфу в Україні можуть бути:

1. Кадрове.

Проведення поліграфних експертиз при вирішенні кадрових питань, пов'язаних із комплектуванням персоналу підприємств, особового складу підрозділів ОВС: відбір, добір і розстановка кадрів, насамперед для роботи в екстремальних умовах.

Використовуючи основні блоки тестів поліграфу, можна виявити:

  • приховані мотиви вступу (переходу) на службу (роботу);
  • наявність алкогольної або наркотичної залежності;
  • уточнення анкетних даних, що приховуються та наявності особливостей прояву девіантної поведінки;
  • виявлення кримінального минулого (зв'язок із кримінальним світом);
  • визначення конфліктних зон особистості, схильності до суїцидальної поведінки.

2. Криміналістичне.

Використання поліграфу при проведенні гласних заходів щодо розслідування органами дізнання злочинів, дозволяє:

  • визначити можливість причетності особи, що перевіряється, до планування, підготовки, вчинення конкретного злочину;
  • оцінити вірогідність інформації, що повідомляється опитуваною особою і, на цій основі, сформулювати достовірну версію розслідуваної справи;
  • одержати оперативно-значиму інформацію, яку іншим шляхом одержати неможливо;
  • створити умови для дачі опитуваною особою правдивих показань;
  • при роботі з особами, що залучаються до виконання завдань оперативно-пошукової діяльності: виявлення ступеня вірогідності та повноти переданої інформації, визначення ймовірності вчинення ними різноманітних злочинів та протиправних вчинків.

3. Слідче:

  • визначення лжесвідчень по конкретному злочину;
  • виявлення самообмов та ілюзорних уявлень особи про нібито вчинений нею злочин;
  • визначення кола осіб, причетних до злочину або тих, які мають інформацію по конкретному злочину, і, на цій підставі, визначення основних слідчих версій.

Крім цього, з урахуванням досвіду і методики застосування поліграфу в системі МВС Росії, можливе його застосування і при проведенні окремих слідчих дій (наприклад, обшуку).

4. Психокорекційне:

  • визначення наявності симптомів травматичних або посттравматичних психічних станів;
  • формування навичок самоконтролю та саморегуляції психічних станів та ін.

5. Комерційне:

  • надання платних послуг по застосуванню поліграфу стороннім особам і організаціям;
  • застосування поліграфу в банківській і недержавній охоронній сфері, інших комерційних структурах.

6. Спеціальне:

  • застосування поліграфу при проведенні спеціальних операцій органами внутрішніх справ України;
  • застосування поліграфу під час вирішення питань внутрішньої безпеки і проведенні службових розслідувань;
  • застосування поліграфу в комерційних структурах при вирішенні окремих питань (наприклад, перевірка щирості партнерів по бизнесу, виявлення маніпулятивного та сугестивного впливу й ін.).

При впровадженні поліграфу в Україні бажано, не тільки використовувати закордонний досвід його застосування в системі правоохоронних органів, але й прагнути уникнення помилок, які вже припускалися.

З самого початку впровадження поліграфу, на наш погляд, має бути передбачене вирішення наступних організаційно-правових питань:

  • створення в системі МВС України координаційно-аналітичного центру з питань застосування поліграфу;
  • створення правової бази застосування поліграфу як у сфері державних органів, так і в недержавній сфері;
  • передбачення порядку сертифікації різноманітних поліграфічних пристроїв і надання дозволу на ввоз і застосування на території України.

Роботу на поліграфі доцільно доручити ліцензованим спеціалістам, що мають відповідну підготовку і професійний досвід. На першому етапі впровадження поліграфу доцільно створення спеціальних курсів на базі одного з оперативних підрозділів МВС України по підготовци операторів, з видачею їм спеціальних посвідчень-сертифікатів. При позитивній оцінці застосування поліграфів у системі МВС України й інших відомств, доцільним вважається створення відповідного спеціального центру підготовки (за прикладом Центру при ГУВС Краснодарського краю РФ). Такий Центр може бути створений у системі МВС, або на позавідомчій основі, у якості єдиного науково-практичного центру по підготовці та перепідготовці операторів поліграфу, розробки науково-методичної бази застосування поліграфу та єдиних фахових і кваліфікаційних вимог до операторів.

Надалі, при прийнятті відповідного законодавства, можлива підготовка спеціалістів-експертів з поліграфних обстежень, висновки яких розглядатимуться в судових процесах.

На наш погляд, головними перепонами впровадження поліграфу в системі ОВС МВС України є:

1. Відсутність цільової програми з впровадження поліграфу, яка б передбачала:

  • орієнтацію на досвід використання й технічні розробки поліграфних пристроїв у Росії (поліграф типу "Бар'єр", досвід ГУВС Краснодарського краю);
  • розрахунок необхідної кількості поліграфів і, відповідної, кількості операторів (спеціалістів), що володіють методикою розслідування злочинів із використанням поліграфу;
  • створення нормативної бази застосування поліграфу при опитуванні громадян під час проведення оперативних заходів, кадрових перевірках кандидатів на службу в ОВС, службових розслідуваннях вчинків співробітників ОВС;
  • розвиток перспективних вітчизняних науково-технічних і методичних розробок за даним напрямком;
  • впровадження закордонних поліграфних систем типу "Аксітон", "Лафайєт" та ін. здійснювати тільки після порівняльних випробувань, проведених при розслідуванні конкретних злочинів із використанням поліграфу типу "Бар'єр", і оцінки отриманих результатів.

2. Відсутність організаційно-штатних і фінансових ресурсів у системі ОВС МВС України, у зв'язку з чим, на наш погляд, необхідно:

  • доповнити "Концепцію психологічного супроводження оперативно-службової діяльності ОВС" пунктом, що передбачає проведення практичним психологом ОВС опитувань із застосуванням поліграфу;
  • ввести в штати ОВС посади операторів поліграфу, у тому числі, у кадрові, оперативні й оперативно-технічні підрозділи;
  • передбачити цільове фінансування придбання поліграфних пристроїв, підготовки і підвищення кваліфікації операторів поліграфу, а також розвиток власної науково-дослідної і технічної бази.

Практичний досвід застосування поліграфу в розслідуванні злочинів дає підставу сформулювати наступні вимоги до запропонованих під час проведення поліграфного обстеження тестів:

  • питання (і кожне слово в них) мають бути чіткими і ясними, недвозначними, зрозумілими для особи, що обстежується;
  • питання мають задаватися гранично просто, в них не має бути формулювань, що припускають подвійне тлумачення;
  • значимі питання, які використовуються в конкретному тесті, мають бути обмежені однією тематикою з іншими питаннями цього тесту.

Основний блок методик, що використовуються у поліграфних обстеженнях, можна поділити на дві групи: прямі й непрямі методи.

"Непрямий метод" грунтується на пред'явленні опитуваному, у формі непрямих питань, значущої інформації з розслідуваної справи. Альтернативні відповіді повинні бути гомогенні зі значимим (критичним) питанням. Критичне питання не можна виділяти голосом. Для непричетного опитуваного усі "ключові" моменти і відомості повинні виглядати правоподібно, а особа, що обізнана із відомостями про вчинений злочин, повинна сприймати кожну "ключову" позицію, як частину своїх знань з скоєної провини.

"Прямий метод" поліграфних обстежень грунтується на пред'явленні питань в обвинувальній формі, звернених безпосередньо до конкретної особи.

Пошукові тести дозволяють одержати значимі реакції особи, що обстежується на широкий спектр питань, у тому числі і тих, що виходять за рамки розслідуваної версії. Пошукові тести можуть бути двох видів:

  • некласичний непрямий тест (пошуковий), який структурно і функціонально повторює звичайний, класичний непрямий тест, але містить у питанні пряме звертання до особи, що обстежується. Поліграфне дослідження при цьому проводиться в пошуковому режимі. Як правило, цей тест задається першим, із метою виявлення кримінального минулого особи, що обстежується. Цей тест застосовується і надалі, після встановлення вірогідної причетності підозрюваного до злочину, що вчинений, для виявлення невідомих раніше деталей досліджуваної події;
  • класичний непрямий тест, проведений у пошуковому режимі, є додатковим, і призначений для одержання оперативної інформації, яку іншим шляхом одержати неможливо.

У ідеалі, перевірку на поліграфному пристрої необхідно проводити незабаром після вчинення злочину, тобто на початковому етапі розслідування. Тому доцільно якомога швидше перевірити на поліграфі всіх підозрюваних (навіть тих, у кого передбачається алібі). Обстеження варто завжди проводити перед допитом, або, принаймні, після добровільної дачі показань. У останньому випадку необхідно подбати про те, щоб опитуваний не отримав ніякої додаткової інформації з запитань, що ставлять слідчі або оперативні працівники, тому що це ускладнює перевірку. Якщо особа, що опитується таки отримала під час допиту які-небудь відомості, то про це треба обов'язково повідомити оператора, який проводить опитування за допомогою поліграфу.

У помешканні, де проводиться обстеження, не повинні знаходитися сторонні люди: тільки особа, що обстежується й оператор. Важливо виключити вплив таких зовнішніх подразників, як: телефонні дзвінки, гомін вулиці, голосні розмови співробітників. Стіни помешкання повинні бути пофарбовані в пастельні тони та не повинні мати можливих подразників (плакати, картини, календарі тощо).

Поліграф повиннен знаходитися поруч із особою, що перевіряється, ні в якому разі не за його спиною. Особа, що обстежується сидить у кріслі. Руки з прикріпленими датчиками розташовуються на підлокітниках. Особі, що перевіряється, пропонується сидіти спокійно і дивитися вперед. Оператор повинен постійно стежити за поведінкою і діями обстежуємого й вносити корективи в питання в процесі обстеження. Бажано, при проведенні обстеження використовувати приховану аудіо-відеозапис.

Аналіз практики застосування поліграфу (С.Л. Николаєв, ГУВС Краснодарського краю) у процесі розкриття злочинів показує, що для підвищення ефективності поліграфних опитувань необхідно:

  • забезпечити оператора максимально можливою кількостю детальної інформації про подію що досліджується, для підготовки достатнього числа непрямих тестів (з оперативно-пошукової справи, кримінальної справи, від оперативно-слідчих співробітників, дані виїзду на місце злочину), що дозволить наблизити вірогідність висновку до 100% і практично виключити помилки;
  • поліграфні опитуванння осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів, повинні проводитись першим із заходів, що проводяться гласно, тому що в протилежному випадку виникає вірогідність передачі значимої інформації, яка стосується ї справи (події), що досліджується, оператором, який проводить бесіду або допит. В таких випадках виключається можливість застосування тієї або іншої частини раніше підготовлених тестів непрямого методу. Крім того, відомості про тяжкий злочин, отримані підозрюваною особою від співробітників у процесі бесіди або допиту, перед його поліграфним опитуванням, можуть змінити реальний характер реагування на інформацію, яка ідентифікується за допомогою тестів (що стосується деталей злочину), і значною мірою ускладнють інтерпретацію отриманих результатів;
  • у випадку виявлення оператором поліграфу в особі, що обстежується прихованої "винної" інформації, необхідно продовжити опитування з метою його схилення до явки з провиною. Подальші заходи щодо даної особи варто проводити з урахуванням її психоемоційного статусу. При низьких вольових характеристиках, що сполучаються з негативним емоційним фоном, або станом "емоційного хаосу", відразу після поліграфного тестування, найбільш доцільно провести процесуальні дії (допит, опізнання, обшук і т.і.). У той же час, наявність виразних вольових якостей при стійкому емоційному фоні припускає використання оперативних і оперативно-технічних заходів;
  • тривале супроводження у процесі розкриття злочину, тобто багато етапна робота оператора поліграфу під час проведення оперативно-пошукових заходів і слідчих дій;
  • широке використання пошукових тестів.

Сьогодні поліграф робить перші кроки по Україні. Подальша його доля залежить не від того, хто першим монополізує цю сферу, а від спільної творчої роботи й зусиль усіх зацікавлених осіб та організацій.

Делікатний С.К., Половнікова Ж.Ю.

 

Вернуться на страницу полиграфа.